Меф мяу мяу МЯУ-МЯУ Тихорецк

Алда, пацаны и девчонки! Давайте я вам расскажу про мою историю купли-продажи фантиков и как я стал обдолбанным клоуном. Закладки, те самые, которые дарят тебе веселые сны и летающих единорогов.

Вообще, я не был наркоманом изначально, но когда мои друзья начали все шмыгать и получать лойсы на них - я решил, что мне этот кайф не обломать. Я решил разнообразить свою жизнь и присоединиться к вареву наркотиков.

Вот так-то, я решил купить мефедрон. Это был первый и последний раз, когда я влезал в это дерьмо. Да, окружающие считали, что это не самый чистый паль и можно было бы купить лучшую шнягу, но я не разбирался в этих делах на тот момент.

И вот, я попал к одному крутому типу, который занимался поставками мефа. Переводил мне все на фантики. Даже не думайте, что я с восторгом это принимал. Я просто не хотел обломать ту мач, которую я был столь уверен, что получу.

Итак, встречаемся мы с этим типом в парке - все по правилам, все по молодежному сленгу, из темных заповедных уголков его паль скрываются от посторонних глаз.

И вот, он достает пакет из кармана, протягивает его мне. Я открываю и вижу, какие-то странные камни. Не похоже на меф, что-то мне подсказывало, что это паль.

Я: Эй, мужик, что это?

Тип: А, ну это паль, братан. Мефедрона нет.

Я: Ты охренел? Зачем мне паль?

Тип: Ну, жаль, что ты так не подумал раньше. В следующий раз будешь осторожнее.

В общем, обломал я весь свой кайф, который планировал испытать этой ночью. Я был так разочарован, что начал изображать клоуна. Да, именно! Я решил, что если я не смогу получить наркотический эйфорический кайф, то хоть буду веселить других.

Вот такой я стал обдолбанным клоуном. Шлялся по улицам, облеченный в свой костюм, и поднимал настроение случайным прохожим. И да, у меня были закладки с битыми обещаниями. Моя работа была в моем сказочном выдуманном мире.

Но каждый день я понимал, что это не то. Нет, никакие закладки не могли заменить наркотики. Я просто бежал от реальности, от своих проблем и трудностей, которые могли развалить меня.

И вот, однажды, я решил, что не могу больше так жить. Весь этот фарс с моей наркотической зависимостью обложился на мою душу. Я знал, что это не мое.

Так что я сделал? Я бросил всю эту хрень. Бросил эту маразматическую работу клоуна и наркотики. Ушел с дороги саморазрушения и проблем.

А я? Я снова стал обычным человеком. Человеком, который может радоваться и испытывать настоящие чувства без помощи всякой дряни. И уверен, что когда-нибудь они тоже поймут, насколько искусственная ярость и псевдоэйфория не стоят потери самого себя.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!